Лічильники тепла (теплолічильники, тепломіри) застосовуються для визначення кількості теплоти, яка відібрана споживачами від теплоносія в процесі обігріву конкретного об’єкта. Ґрунтується цей процес на вимірюванні температури теплоносія в трубопроводі подачі, у зворотному трубопроводі, а також на визначенні кількості теплоносія, який пройшов через трубопровід. Температура вимірюється каліброваними термоперетворювачами, а витрата – лічильниками води з електричними вихідними сигналами. Дані про перепад температур і об’єм теплоносія надходить до обчислювача. Враховуючи теплоємність теплоносія за формулами обчислюється спожите тепло. Чим більше теплоносія пройшло через об’єкт і чим більша різниця температур – тим більше тепла спожито. На екрані обчислювача відображаються як визначальна величина (кількість теплової енергії), так і вхідні параметри (витрата та температура).
Особливістю всіх теплолічильників є необхідність в електронних обчислювачах, які можуть працювати лише за наявності джерела електричного струму – чи то внутрішнього (літієві елементи) чи то зовнішнього (акумуляторні батареї або мережа 220 В).
Крім прямого зчитування показників теплолічильника можливе дистанційне опитування через системи електронного зв’язку, як періодичне (об’їзд з мобільним пристроєм зчитування), так і безперервне через дротові чи бездротові системи.
